Родина (р.) - Академія педагогічних наук україни державна науково-педагогічна бібліотека україни імені в. О. Сухомлинського


^ Родина (р.)

– заснована на шлюбі або кровній спорідненості мала група, члени якої пов’язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю і взаємодопомогою.

(Соціолого-педагогічний словник / Уклад.: С. У. Гончаренко, В. В. Радул, М. М. Дубінка та ін.; За ред. В. В. Радула. – К., 2004. – С. 216.).

– відіграє важливу роль у вихованні підростаючого покоління, передаючи дітям соціальний досвід. Р. є першим мікросоціальним середовищем, в якому визначаються соціальний статус дитини, її права й обов’язки, встановлюються зв’язки з родичами.

(Педагогічний словник для молодих батьків / АПН України. Ін-т пробл. виховання, Держ. центр соц. служб для молоді; Авт. колектив: Т. Ф. Алексєєнко, Л. В. Артемова, Н. І. Баглаєва. – К., 2002. – С. 275.).

^ Розвиток особистості

– процес формування особистості як соціальної істоти в результаті її соціалізації і виховання.

(Педагогічний словник для молодих батьків / АПН України. Ін-т пробл. виховання, Держ. центр соц. служб для молоді; Авт. колектив: Т. Ф. Алексєєнко, Л.В. Артемова, Н. І. Баглаєва. – К., 2002. – С. 277.).

^ Розумове виховання (р.в.)

– важлива складова частина всебічного розвитку особистості, підготовки її до життя і праці. Р.в. передбачає розвиток мислення й пізнавальних здібностей людини. Основними факторами, що визначають ефективність р.в., є науковість і різноманітність засвоюваних знань, застосування такої методики навчання, яка забезпечує активність і самостійність пізнавальної діяльності, стимулювання інтересів, створює позитивний мікроклімат навчання.

(Соціолого-педагогічний словник / Уклад.: С. У. Гончаренко, В. В. Радул, М. М. Дубінка та ін.; За ред. В. В. Радула. – К., 2004. – С. 220.).

– формування позитивної мотивації і ставлення до навчання як продукту людського розуму через розумову працю та прищеплення вихованцям потреби розвитку власного інтелекту.

(Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 59.).

Самовиховання

– систематична й свідома діяльність людини, спрямована на вироблення в собі бажаних фізичних розумових, моральних, естетичних якостей, позитивних рис волі й характеру, усунення негативних звичок. Результат с. перевіряється практикою життя.

(Соціолого-педагогічний словник / Уклад.: С. У. Гончаренко, В. В. Радул, М. М. Дубінка та ін.; За ред. В. В. Радула. – К., 2004. – С. 223.).

– усвідомлювана діяльність людини, спрямована на самовдосконалення, вироблення власних позитивних якостей, звичок, переборення особистісних вад. С. стає можливим, коли особистість набуває здатності аналізувати свої дії, вчинки, усвідомлювати їхню мотивацію, ставити перед собою та узгоджувати суспільно значущі цілі з особистісно значущими.

(Педагогічний словник для молодих батьків / АПН України. Ін-т пробл. виховання, Держ. центр соц. служб для молоді; Авт. колектив: Т. Ф. Алексєєнко, Л.В. Артемова, Н. І. Баглаєва. – К., 2002. – С. 282.).

Самоконтроль

– один із проявів усвідомленої регуляції людиною власної поведінки та діяльності з метою забезпечення відповідності їх результатів поставленим цілям, пред’явленим вимогам, правилам, зразкам. Важливу роль у процесах самоконтролю особистості відіграють її оцінка та самооцінка.

(Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 92.).

Самореалізація

– прагнення людини до якомога повнішого виявлення і вияву своїх можливостей, нахилів, здібностей, якостей особистості, як одне з виражень соціальних потреб людини. Успішна с. передбачає наявність сприятливих соціально-історичних умов розвитку особистості в тому чи іншому суспільному середовищі. Початком процесу с. є перші етапи соціалізації індивіда.

(Соціолого-педагогічний словник / Уклад.: С. У. Гончаренко, В. В. Радул, М. М. Дубінка та ін.; За ред. В. В. Радула. – К., 2004. – С. 226.).

– процес змін у розвитку, який полягає у внутрішньому удосконаленні особистості (у протилежність до процесів деградації), прагнення до конструювання власної особистості через обрані зразки. С. ґрунтується на духовних і моральних цінностях та проекті власної особистості. У праці самореалізація людини проявляється через професійне становлення, основою якого є почуття професійної гідності.

(Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 93.).

^ Сенсорне виховання

– складова частина розумового й фізичного виховання дитини, спрямована на розвиток діяльності її органів відчуття і сприймання.

(Соціолого-педагогічний словник / Уклад.: С. У. Гончаренко, В. В. Радул, М. М. Дубінка та ін.; За ред. В. В. Радула. – К., 2004. – С. 230.).

Середовище

– цілісність екологічних, економічних, політичних, культурно-освітніх та інституційних процесів у їх взаємозв’язках і залежностях. У цьому розумінні середовище є простором, у якому суспільство реалізує різні форми діяльності, створюючи тим самим умови для задоволення матеріальних та духовних потреб.

(Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 43.).

^ Система виховання

– сукупність інституцій та взаємопов’язаних між собою осіб, які реалізують спільні цілі виховної діяльності. Функціонування системи виховання полягає в реалізації планів виховної роботи над формуванням мотивів, почуттів, переконань, постав, рис характеру та способів поведінки підростаючого покоління, відповідно до цілей виховання та в отриманні сподіваних результатів. Поняття системи виховання відноситься до цілісності інтегрованої діяльності школи та її співпраці з іншими виховними закладами та інституціями.

(Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 99).

^ Сімейне виховання

– виховання в сімейному колі, яке є першою школою виховання для більшості людей. Велике значення мають такі чинники, як ставлення та поведінка батьків, емоційна атмосфера та культура сімейного життя, участь у виконанні домашньої праці, співпраця сім’ї зі школою тощо.

(Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 47).

– одна з форм виховання дітей, що поєднує цілеспрямовані педагогічні дії батьків з повсякденним впливом сімейного побуту. Головне завдання с.в. – підготовка дітей до життя в наявних соціальних умовах, набуття ними знань, умінь, навичок, необхідних для нормального формування особистості в умовах родини.

(Соціолого-педагогічний словник / Уклад.: С. У. Гончаренко, В. В. Радул, М. М. Дубінка та ін.; За ред. В. В. Радула. – К., 2004. – С. 236.).

Скаутизм

– одна з найпоширених форм дитячого та юнацького руху, в основі якого лежить спеціально розроблена система виховання, яка дістала назву „скаутинг”… Головна мета скаутського руху – виховати в підростаючого покоління відданість своїй країні.

(Соціолого-педагогічний словник / Уклад.: С. У. Гончаренко, В. В. Радул, М. М. Дубінка та ін.; За ред. В. В. Радула. – К., 2004. – С. 236.).

^ Соціалізація (с.)

– 1) двосторонній процес, що включає в себе, з одного боку, засвоєння індивідом соціального досвіду шляхом входження в соціальне середовище, систему соціальних зв’язків індивідом через його активну діяльність, активне включення в соціальне середовище; 2) загальні діяння зі сторони суспільства, зокрема сім’ї, школи та соціального середовища, спрямовані на перетворення індивіда в суспільну істоту, надання їй такої системи цінностей і досягнення такого розвитку особистості, яке сприяло б формуванню повноцінного члена суспільства; 3) загальні зміни, що відбуваються в індивіда під впливом суспільних діянь і сприяють поступовому становленню повноцінного члена суспільства.

(Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 94–95.).

– залучення людини до соціального довкілля, шляхом його прийняття і перетворення на власний життєвий світ, відповідно до своїх вимог і можливостей, індивідуальних рис, здобутків і соціального досвіду в найширшому його розумінні. С. відбувається через наслідування, навіювання, передачу досвіду і набуття різноманітних вражень у життєвих ситуаціях.

(Педагогічний словник для молодих батьків / АПН України. Ін-т пробл. виховання, Держ. центр соц. служб для молоді; Авт. колектив: Т. Ф. Алексєєнко, Л.В. Артемова, Н. І. Баглаєва. – К., 2002. – С. 301.).

^ Соціальна адаптація (с.а.)

– вид взаємодії особистості або соціальної групи із соціальним середовищем, у ході якого узгоджуються вимоги і очікування його учасників. Найважливіший компонент с.а. – узгодження самооцінок і домагань суб’єкта з його можливостями і з реальністю соціального середовища, що містить як реальний рівень, так і потенційні тенденції розвитку середовища й суб’єкта організмів до умов існування і звикання до них.

(Соціолого-педагогічний словник / Уклад.: С. У. Гончаренко, В. В. Радул, М. М. Дубінка та ін.; За ред. В. В. Радула. – К., 2004. – С. 8).


– пристосування індивіда до умов соціального оточення, наприклад, школи, закладу праці та ін. Результатом с.а. є стан рівноваги між особистісними потребами та вимогами соціального оточення. Чинники, які регулюють правильний перебіг с.а., – це: соціалізація чи соціумізація (усуспільнення) індивіда, формування вразливості на потреби інших людей та добробут суспільства, а також інтелігентність та знання власних можливостей. Завдяки с.а. людина стає пристосованішою до здорового способу життя, яке приносить задоволення та має суспільну цінність.

(Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 98.).

^ Соціальна поведінка

– нормативно схвалений зразок поведінки, очікуваний від кожного, відповідно до виконуваної соціальної ролі.

(Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 17–18.).

^ Соціальне виховання, суспільне виховання (с.в.)

– підготовка молодих поколінь до ефективної участі в суспільному житті, виконання обов’язків громадянина і працівника. С.в. є частиною соціумізації як процесу рівноправного входження в соціум.

(Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 94.).

^ Соціальне середовище (с.с.)

– відносно сталий склад осіб, груп або інших зібрань як прояв активності людини. Серед різних складових с.с. особливо важливими вважаються: 1) розміщення колективів, які зумовлені різнорідністю міжособових контактів; 2) рівень освіченості осіб та груп, пов’язаних з даним індивідом, зокрема батьків; 3) професійна структура осіб, груп та колективів як чинник, який впливає на економічну та культурну сторону життя.

(Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 43–44.).

^ Соціологія виховання

– соціологічна дисципліна, предметом якої є виховання як суспільний процес, роль соціальних інститутів (родини, системи освіти, засобів масової інформації та ін.), а також соціального макро- і мікро середовища в цьому процесі.

(Соціолого-педагогічний словник / Уклад.: С. У. Гончаренко, В. В. Радул, М. М. Дубінка та ін.; За ред. В. В. Радула. – К., 2004. – С. 245.).

Соціотерапія

– різноманітна інтенсивна діяльність, спрямована на модифікацію рис та поведінки окремих осіб, використання впливу груп та соціального середовища, інколи спеціально створених для цієї мети. До соціотерапії відносяться різні форми групової терапії, зокрема соціограма.

(Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 95.).

^ Статеве виховання

– ознайомлення дітей і молоді з темою „відтворення”. Недоліки наявних схем с.в. пов’язані з акцентуванням суто фізіологічних аспектів й ігноруванням важливості високих моральних почуттів і емоцій (ніжності, кохання, вдячності та ін.), а також згадки про досягнення нейромолекулярної біології щодо природи емоційних станів і поведінки людини.

(Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 93–94.).

– формування свідомості дитини відповідно з її належністю до певної статі, забезпечення умов для нормального психосексуального розвитку особистості. Засвоєння суспільно усталених норм поведінки здійснюється завдяки характеру спілкування дитини в колі сім’ї, змісту гри, занять та навчання, орієнтованих на успішне виконання статевих ролей – хлопчика, юнака, сина, нареченого, батька, чоловіка і т.д. (для жіночої статі відповідно).

(Педагогічний словник для молодих батьків / АПН України. Ін-т пробл. виховання, Держ. центр соц. служб для молоді; Авт. колектив: Т. Ф. Алексєєнко, Л.В. Артемова, Н. І. Баглаєва. – К., 2002. – С. 69.).

^ Стратегія виховання

– чітка визначеність щодо майбутнього дитини та прагнення до її реалізації… С.в., як правило, визначається цілепокладанням.

(Педагогічний словник для молодих батьків / АПН України. Ін-т пробл. виховання, Держ. центр соц. служб для молоді; Авт. колектив: Т. Ф. Алексєєнко, Л.В. Артемова, Н. І. Баглаєва. – К., 2002. – С. 305.).

^ Теорія виховання (т.в.)

– одна з основних педагогічних наук, яка займається проблемами цілей, змісту, методів та організації виховного процесу. Понятійна та епістомологічна сторона т.в. пов’язана із соціальною психологією та соціологією виховання, змістовна – переважно із етикою (моральне і соціальне виховання), естетикою (естетичне виховання) та біологією (фізичне виховання).

(Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 103.).

^ Толерантність (т.)

– позиція або поведінка, що полягає у визнанні прав інших людей, відмінних до власних переконань, постав та поведінки; т. розумова означає повагу до чужих поглядів; т. моральна – стосується поведінки та стилю життя.

(Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 105.).

^ Трудове виховання

– система виховних впливів, яка передбачає залучення дітей і молоді для їхнього загального розвитку до трудової діяльності. ^ Т.в. притаманне всім історичним формаціям і є найстарішою формою виховання… У сучасній українській школі т.в. здійснюється багатьма шляхами: у процесі вивчення загальноосвітніх предметів гуманітарного й природничо-математичних циклів, на уроках трудового навчання, у процесі самообслуговування, у позакласній і позашкільній роботі, в родині.

(Соціолого-педагогічний словник / Уклад.: С. У. Гончаренко, В. В. Радул, М. М. Дубінка та ін.; За ред. В. В. Радула. – К., 2004. – С. 275.).

– передбачає позитивне ставлення дітей до власної посильної праці та до роботи дорослих, стимулювання потреби працювати, створення основ і мотивів працьовитості, прищеплення трудових умінь та навичок у доступних видах праці, розвиток морально-вольових якостей особистості.

(Педагогічний словник для молодих батьків / АПН України. Ін-т пробл. виховання, Держ. центр соц. служб для молоді; Авт. колектив: Т. Ф. Алексєєнко, Л.В. Артемова, Н. І. Баглаєва. – К., 2002. – С. 69.).

^ Умови самовиховання

– 1) Наявність достатнього рівня розвитку особистості, її самосвідомості. 2) Усвідомлення особистістю потреби самовиховання. 3) Самокритичне ставлення до свого „я”. 4) Наявність переживання, породженого усвідомленням своїх негативних якостей та ін.

(Скрипченко О. В. Довідник з педагогіки та психології: Навч. посіб. для викладачів та студ. пед. навч. закл. / О. В. Скрипченко, Т. М. Лисянська, Л. О. Скрипченко; Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. – К., 2001. – С. 198–199.).

^ Умови сімейного виховання (у.с.в.)

– складові способу життя сім’ї, в якій зростає дитина… У цілому у.с.в. дитини пов’язані з рівнем суспільного життя і з філософією суспільства. Всі у.с.в. можна звести до родинно-національних умов, виразником яких є сімейна атмосфера з родинною трансформацією духовно-культурного досвіду нації; соціально-побутових умов, які слугують тлом виховної діяльності сім’ї; психолого-педагогічних умов, що визначають сукупний рівень виховних можливостей сім’ї.

(Педагогічний словник для молодих батьків / АПН України. Ін-т пробл. виховання, Держ. центр соц. служб для молоді; Авт. колектив: Т. Ф. Алексєєнко, Л.В. Артемова, Н. І. Баглаєва. – К., 2002. – С. 321.).

^ Фізичне виховання (ф.в.)

– складова частина загального виховання; соціально-педагогічний процес, спрямований на зміцнення здоров’я й загартовування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та умінь. Ф.в. здійснюється в єдності з розумовим, моральним, трудовим та естетичним вихованням.

(Соціолого-педагогічний словник / Уклад.: С. У. Гончаренко, В. В. Радул, М. М. Дубінка та ін.; За ред. В. В. Радула. – К., 2004. – С. 285.).

– цілеспрямований процес охорони життя, зміцнення здоров’я дитини, своєчасний і повноцінний розвиток її організму, оптимізація його функціонування; розвиток потреби у фізичній досконалості, зокрема, вправності, сміливості, сили волі, долання труднощів, відчуття відповідальності та підтримки товаришів; формування у дітей свідомого ставлення до свого здоров’я.

(Педагогічний словник для молодих батьків / АПН України. Ін-т пробл. виховання, Держ. центр соц. служб для молоді; Авт. колектив: Т. Ф. Алексєєнко, Л.В. Артемова, Н. І. Баглаєва. – К., 2002. – С. 70.).

^ Формалізм у вихованні (ф. у в.)

– визначається перевагою у педагогічній роботі форми над змістом. Ф. у в. виявляється в педантичному дотриманні правил, ритуалів, навіть у тих випадках, коли життєва ситуація робить їх безглуздими.

(Педагогічний словник для молодих батьків / АПН України. Ін-т пробл. виховання, Держ. центр соц. служб для молоді; Авт. колектив: Т. Ф. Алексєєнко, Л.В. Артемова, Н. І. Баглаєва. – К., 2002. – С. 329.).

^ Форми виховання

– діляться за змістом (фізичне, розумове, трудове), за ставленням вихователів (авторитарне, демократичне), за об’єктами виховання (моральне, естетичне, правове, економічне, екологічне тощо).

(Скрипченко О. В. Довідник з педагогіки та психології: Навч. посіб. для викладачів та студ. пед. навч. закл. / О. В. Скрипченко, Т. М. Лисянська, Л. О. Скрипченко; Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. – К., 2001. – С. 203.).

^ Функціональне виховання

– акцент у вихованні на формування життєво важливих рис.

Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 49.).

^ Художнє виховання (х.в.)

– виховання через мистецтво з метою розвитку та поглиблення естетичних почуттів та смаку, розвиток творчої активності вихованців у галузі образотворчого мистецтва, зокрема живопису, графіки та скульптури.

(Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 14).

– складова естетичного виховання; формування засобами мистецтва естетичного сприйняття, розвиток художньо-творчих здібностей людини в різноманітних галузях мистецтва, потреби вносити в життя прекрасне. Метою х.в. є розвиток інтересу до мистецтва, формування в людини вміння сприймати, розуміти та оцінювати твори мистецтва, естетичної свідомості (смаків, поглядів, потреб) тощо.

(Соціолого-педагогічний словник / Уклад.: С. У. Гончаренко, В. В. Радул, М. М. Дубінка та ін.; За ред. В. В. Радула. – К., 2004. – С. 290.).

– цілеспрямований процес розвитку творчої особистості, здатної сприймати, почувати, цінувати прекрасне і створювати художні образи. Х.в. передбачає збагачення чуттєвого досвіду, емоційної сфери особистості, пізнання прекрасного в людях, у предметній дійсності, природі, мистецтві.

(Педагогічний словник для молодих батьків / АПН України. Ін-т пробл. виховання, Держ. центр соц. служб для молоді; Авт. колектив: Т. Ф. Алексєєнко, Л.В. Артемова, Н. І. Баглаєва. – К., 2002. – С. 70.).

Цілеспрямоване виховання

– обмірковані педагогічні впливи.

Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 55.).

^ Цілі виховання (ц.в.)

– бажані та очікувані зміни, які під впливом використання відповідних методів, засобів та умов формуються у вихованців у вигляді поглядів, постав, навичок та інших рис особистості. Ц.в. одночасно охоплюють зміни пізнавально-інструментальної сфери (пов’язані із пізнанням світу) та мотиваційно-емоційної сфери (формування становлення до світу та людей, переконань, системи цінностей та сенсу й цілей життя).

(Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – С. 40.).



СПИСОК СКОРОЧЕНЬ


ДЦП – дитячий церебральний параліч

ДМШ – дитяча музична школа

ЗНЗ – загальноосвітній навчальний заклад

ЗОШ – загальноосвітня школа

НВК – навчально-виховний комплекс

ОБЖ – основи безпеки життєдіяльності

ОВЗ – ограниченные возможности здоровья

ССУЗ – средние специальные учебные заведения




1370098803416191.html
1370232908350391.html
1370308932472232.html
1370392555490149.html
1370478711057618.html