Глава 38 - Відомості Верховної Ради України (ввр), 2003, n 18, n 19-20, n 21-22, ст. 144 ) { Із змінами, внесеними згідно із закон

Глава 38

^ ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ


Стаття 390. Іноземні інвестори


1. Іноземними інвесторами визнаються такі суб'єкти, що

здійснюють інвестиційну діяльність на території України:


юридичні особи, утворені за законодавством іншим, ніж

законодавство України;


іноземці та особи без громадянства, які не мають постійного

місця проживання на території України;


міжнародні урядові та неурядові організації;


інші держави;


інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, визначені

законом.


Стаття 391. Види іноземних інвестицій


1. Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на

території України у вигляді іноземної валюти, що визнається

конвертованою Національним банком України, будь-якого рухомого і

нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав; інших

цінностей (майна), які відповідно до закону визнаються іноземними

інвестиціями.


2. Заборона або обмеження будь-яких видів іноземних

інвестицій може здійснюватися виключно законом.


Стаття 392. Форми здійснення іноземних інвестицій


1. Іноземні інвестори мають право здійснювати всі види

інвестицій, зазначені у статті 391 цього Кодексу, в таких формах:


участь у господарських організаціях, що створюються разом з

вітчизняними юридичними особами чи громадянами, або придбання

частки в діючих господарських організаціях;


створення іноземних підприємств на території України, філій

або інших структурних підрозділів іноземних юридичних осіб або

придбання у власність діючих підприємств;


придбання безпосередньо нерухомого або рухомого майна, що не

заборонено законами України, або придбання акцій чи інших цінних

паперів;


придбання самостійно або за участі громадян чи вітчизняних

юридичних осіб прав користування землею та використання природних

ресурсів на території України;


господарська діяльність на основі угод про розподіл

продукції;


придбання інших майнових прав;


в інших формах, не заборонених законом.


2. Заборона або обмеження будь-яких форм здійснення іноземних

інвестицій може провадитися лише законом.


3. Відносини, що виникають у зв'язку з придбанням іноземним

інвестором майнових прав на землю та інші природні ресурси в

Україні, регулюються відповідно земельним та іншим законодавством

України.


Стаття 393. Оцінка іноземних інвестицій


1. Оцінка іноземних інвестицій, включаючи внески до

статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями,

здійснюється в іноземній конвертованій валюті та у гривнях, за

згодою сторін, на основі цін міжнародних ринків або ринку України.

При цьому перерахунок сум в іноземній валюті у гривні провадиться

за курсом, встановленим Національним банком України.


Стаття 394. Правовий режим іноземних інвестицій


1. На території України щодо іноземних інвестицій

встановлюється національний режим інвестиційної діяльності, за

винятками, передбаченими цим Кодексом, іншими законами і чинними

міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано

Верховною Радою України.


2. Відносини щодо оподаткування іноземних інвесторів та

підприємств з іноземними інвестиціями регулюються податковим

законодавством України.


3. У державних програмах залучення іноземних інвестицій в

пріоритетні галузі економіки та соціальну сферу може бути

передбачено встановлення додаткових пільг для суб'єктів

господарювання, що здійснюють діяльність у цих сферах.


4. Законом може бути обмежено або заборонено діяльність

іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями в

окремих галузях народного господарства або в межах окремих

територій України виходячи з інтересів національної безпеки

України.


Стаття 395. Державна реєстрація іноземних інвестицій


1. Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється

Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською

та Севастопольською міськими державними адміністраціями протягом

трьох робочих днів після фактичного їх внесення у порядку, що

встановлюється Кабінетом Міністрів України.


2. Відмова у державній реєстрації іноземних інвестицій

можлива лише у разі порушення законодавства України про іноземне

інвестування. Відмову у державній реєстрації іноземних інвестицій

може бути оскаржено у судовому порядку.


3. Незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на

одержання пільг та гарантій, передбачених цим Кодексом та іншими

законами для іноземних інвесторів і підприємств з іноземними

інвестиціями.


Стаття 396. Діяльність суб'єктів господарювання з іноземними

інвестиціями в Україні


1. На території України можуть створюватися і діяти суб'єкти

господарювання з іноземними інвестиціями, які здійснюють свою

діяльність у формах підприємства з іноземними інвестиціями (стаття

116 цього Кодексу), іноземного підприємства (стаття 117 цього

Кодексу), інших формах, не заборонених законом.

( Частина перша статті 396 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 2424-IV ( 2424-15 ) від 04.02.2005 )


2. Порядок утворення підприємств з іноземними інвестиціями та

іноземних підприємств регулюється цим Кодексом, іншими законами,

прийнятими відповідно до нього. Особливості створення банківських,

страхових та інших фінансових установ за участі іноземного

інвестора визначаються відповідними законами.


Стаття 397. Гарантії здійснення іноземних інвестицій


1. З метою забезпечення стабільності правового режиму

іноземного інвестування встановлюються такі гарантії для іноземних

інвесторів:


застосування державних гарантій захисту іноземних інвестицій

у разі зміни законодавства про іноземні інвестиції;


гарантії щодо примусового вилучення, а також від незаконних

дій органів влади та їх посадових осіб;


компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам;


гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності;


гарантії переказу прибутків та використання доходів від

іноземних інвестицій;


інші гарантії здійснення інвестиційної діяльності.


2. У разі зміни законодавства про режим іноземного

інвестування на вимогу іноземного інвестора у випадках і в

порядку, визначених законом, застосовуються державні гарантії, які

визначаються законодавством, що діяло на момент вкладення

інвестицій.


3. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають

націоналізації.


4. Органи державної влади та їх посадові особи не мають права

реквізувати іноземні інвестиції, крім випадків здійснення

рятувальних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій,

епізоотій. Зазначена реквізиція може бути здійснена лише на

підставі рішення органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів

України, і в порядку, встановленому законом.


5. Іноземні інвестори мають право вимагати відшкодування

збитків, завданих їм незаконними діями чи бездіяльністю органів

державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових

осіб. Збитки іноземних інвесторів повинні бути відшкодовані за

поточними ринковими цінами або на основі обґрунтованих оцінок,

підтверджених незалежним аудитором (аудиторською організацією).


6. Компенсація, яка виплачується іноземному інвестору в

порядку відшкодування збитків, повинна бути адекватною, ефективною

та визначеною на момент виконання рішення про відшкодування

збитків. Сума компенсації за цим рішенням має бути негайно

виплачена у валюті, в якій були здійснені інвестиції, чи в іншій

прийнятній для іноземного інвестора валюті відповідно до валютного

законодавства. Законом може бути передбачено нарахування відсотків

на суму компенсації.


7. Компенсація збитків іноземним інвесторам здійснюється в

порядку, встановленому законом.


Стаття 398. Гарантії переказу та використання доходів від

іноземних інвестицій


1. Іноземним інвесторам після сплати ними податків, зборів

(обов'язкових платежів) гарантується безперешкодний негайний

переказ за кордон їхніх доходів, прибутків та інших коштів в

іноземній валюті, одержаних на законних підставах від здійснення

інвестицій.


2. Порядок переказу за кордон зазначених коштів

встановлюється Національним банком України. Доход іноземного

інвестора або інші кошти, одержані в Україні у гривнях або

іноземній валюті від здійснення інвестицій, можуть реінвестуватися

в Україні в порядку, встановленому законодавством.


Стаття 399. Гарантії іноземним інвесторам у разі припинення

інвестиційної діяльності


1. У разі припинення інвестиційної діяльності на території

України іноземний інвестор має право на повернення своїх

інвестицій не пізніше шести місяців після припинення цієї

діяльності, а також доходів за цими інвестиціями у грошовій або

товарній формі, якщо інше не встановлено законом або угодою

сторін.


Стаття 400. Законодавство про іноземні інвестиції


1. Відносини, пов'язані з іноземними інвестиціями в Україні,

регулюються цим Кодексом, законом про режим іноземного

інвестування ( 93/96-ВР ), іншими законодавчими актами та чинними

міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано

Верховною Радою України. У разі якщо міжнародним договором

встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено законодавством

України про іноземні інвестиції, застосовуються правила

міжнародного договору.


Розділ VIII

^ СПЕЦІАЛЬНІ РЕЖИМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ


Глава 39

СПЕЦІАЛЬНІ (ВІЛЬНІ) ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ


Стаття 401. Визначення спеціальної (вільної) економічної зони


1. Спеціальною (вільною) економічною зоною вважається частина

території України, на якій встановлено спеціальний правовий режим

господарської діяльності, особливий порядок застосування та дії

законодавства України. На території спеціальної (вільної)

економічної зони можуть запроваджуватися пільгові митні,

податкові, валютно-фінансові та інші умови підприємництва

вітчизняних та іноземних інвесторів.


2. Спеціальні (вільні) економічні зони створюються з метою

залучення інвестицій та ефективного їх використання, активізації

спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності з

метою збільшення експорту товарів, поставок на внутрішній ринок

високоякісної продукції і послуг, впровадження нових технологій,

розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних,

матеріальних і трудових ресурсів, прискорення

соціально-економічного розвитку України.


Стаття 402. Територія і статус спеціальної (вільної)

економічної зони


1. Територія і статус спеціальної (вільної) економічної зони,

в тому числі строк, на який вона створюється, визначаються окремим

законом для кожної спеціальної (вільної) економічної зони.


Стаття 403. Типи спеціальних (вільних) економічних зон


1. На території України можуть створюватися спеціальні

(вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні

зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади,

технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони,

туристично-рекреаційні, страхові, банківські тощо. Окремі

економічні зони можуть поєднувати в собі функції, властиві різним

типам спеціальних (вільних) економічних зон, зазначених у цій

статті.


Стаття 404. Державні гарантії інвестицій у спеціальній

(вільній) економічній зоні


1. На всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють інвестиції

у спеціальній (вільній) економічній зоні, поширюється система

державних гарантій захисту інвестицій, передбачена законодавством

про інвестиційну діяльність та про іноземні інвестиції. Держава

гарантує суб'єктам господарювання спеціальної (вільної)

економічної зони право на вивезення прибутків та інвестицій за

межі даної зони і межі України відповідно до закону.


Стаття 405. Законодавство, що діє на території спеціальної

(вільної) економічної зони


1. На території спеціальної (вільної) економічної зони діє

законодавство України з урахуванням особливостей, передбачених цим

Кодексом, законом про загальні засади створення і функціонування

спеціальних (вільних) економічних зон ( 2673-12 ), а також законом

про створення конкретної спеціальної (вільної) економічної зони,

прийнятим відповідно до цього Кодексу.


Глава 40

КОНЦЕСІЇ


Стаття 406. Концесійна діяльність в Україні


1. Концесія - це надання з метою задоволення суспільних

потреб уповноваженим органом державної влади чи органом місцевого

самоврядування на підставі концесійного договору на платній та

строковій основі вітчизняним або іноземним суб'єктам

господарювання (концесіонерам) права на створення (будівництво)

та/або управління (експлуатацію) об'єктом концесії за умови взяття

концесіонером на себе відповідних зобов'язань, майнової

відповідальності і підприємницького ризику.


2. Сфери господарювання, в яких дозволяється концесійна

діяльність, об'єкти права державної або комунальної власності, що

можуть надаватися в концесію, а також види підприємницької

діяльності, які не дозволяється здійснювати на концесійній основі,

визначаються законом.


Стаття 407. Засади концесійної діяльності


1. Концесійна діяльність в Україні базується на таких

засадах:


поєднання державного регулювання концесійної діяльності та

здійснення її на підставі концесійного договору;


вибір концесіонерів переважно на конкурсній основі;


комплексне та оплатне використання об'єкта концесії, участь

держави, органів місцевого самоврядування у частковому

фінансуванні об'єктів концесії соціального призначення;


взаємна вигода сторін у концесійному договорі, розподіл

ризиків між сторонами концесійного договору;


державне гарантування інвестицій концесіонерів;


стабільність умов концесійних договорів;


забезпечення прав та законних інтересів споживачів продукції

(послуг), що надаються концесіонерами.


Стаття 408. Концесійний договір


1. Концесійна діяльність здійснюється на основі концесійних

договорів, що укладаються відповідно до законодавства України з

концесіонерами, в тому числі іноземними інвесторами, Кабінетом

Міністрів України або уповноваженим ним органом державної влади,

або визначеними законом органами місцевого самоврядування.


2. Строк дії концесійного договору встановлюється сторонами

договору залежно від характеру та умов концесії. Цей строк не може

бути меншим десяти років та більшим п'ятдесяти років.


3. Кабінет Міністрів України може затверджувати типові

концесійні договори для здійснення певних видів концесійної

діяльності.


4. Вимоги до концесійних договорів, порядок їх укладення, а

також інші питання правового регулювання концесійної діяльності

визначаються законом про концесії ( 997-14 ), іншими законами.


Стаття 409. Припинення діяльності підприємства, майно якого

передається в концесію


1. Припинення діяльності державного або комунального

підприємства, майно якого передається в концесію, здійснюється

шляхом ліквідації даного підприємства, з припиненням права

господарського відання на майно, закріплене за цим державним або

комунальним підприємством.


2. Умовами концесійного договору повинно передбачатися

максимальне використання в концесійній діяльності праці громадян

України, в тому числі звільнених у зв'язку з ліквідацією

державного або комунального підприємства, майно якого передано в

концесію.


Стаття 410. Законодавство про концесії


1. Відносини, пов'язані з концесійною діяльністю, регулюються

цим Кодексом, законом про концесії ( 997-14 ), іншими

нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.


2. Спеціальними законами можуть визначатися особливості

здійснення концесійної діяльності в окремих сферах господарювання.


Глава 41

^ ІНШІ ВИДИ СПЕЦІАЛЬНИХ РЕЖИМІВ

ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


Стаття 411. Виключна (морська) економічна зона України


1. Морські райони, зовні прилеглі до територіального моря

України, включаючи райони навколо островів, що їй належать,

становлять виключну (морську) економічну зону України.


2. Ширина виключної (морської) економічної зони становить до

двохсот морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що

і територіальне море України.


3. З метою забезпечення суверенних прав України на розвідку,

експлуатацію, збереження живих ресурсів та управління ними у

виключній (морській) економічній зоні держава вживає заходів

(включаючи огляд, інспекцію, арешт і судовий розгляд) щодо

забезпечення додержання суб'єктами господарювання законодавства

України.


4. Держава у виключній (морській) економічній зоні України

має виключне право створювати, а також дозволяти і регулювати

спорудження, експлуатацію та використання штучних островів,

установок і споруд для морських наукових досліджень, розвідки і

розробки природних ресурсів, інших економічних цілей відповідно до

законодавства України.


5. Режим здійснення господарської діяльності у виключній

(морській) економічній зоні встановлюється відповідно до цього

Кодексу законом про виключну (морську) економічну зону України

( 162/95-ВР ), іншими законодавчими актами, що регулюють питання,

пов'язані з правовим режимом виключної (морської) економічної зони

України.


Стаття 412. Особливості здійснення господарської діяльності

на державному кордоні України


1. Господарська діяльність на державному кордоні України

(судноплавство, користування водними об'єктами для потреб

лісосплаву та інші види водокористування, створення гідроспоруд,

провадження інших робіт у внутрішніх водах України, користування

землею, лісами, об'єктами тваринного світу, ведення геологічних

розвідувань та інша господарська діяльність) здійснюється з

урахуванням особливостей режиму державного кордону України

відповідно до законодавства України та чинних міжнародних

договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою

України.


2. Умови здійснення на державному кордоні України

господарської діяльності визначаються відповідними органами

державної влади України з урахуванням місцевих умов згідно з

вимогами закону.


3. У випадках і в порядку, передбачених законом, сполучення

через державний кордон України на окремих ділянках за рішенням

Кабінету Міністрів України може бути тимчасово обмежено чи

припинено або встановлено заходи карантину для людей, тварин,

вантажів, насіннєвого, садивного матеріалу та іншої продукції

тваринного і рослинного походження, що перетинають державний

кордон України.


Стаття 413. Особливості здійснення господарської діяльності в

санітарно-захисних та інших охоронних зонах, на

територіях і об'єктах, що особливо охороняються


1. Господарська діяльність у санітарно-захисних,

водоохоронних зонах, зонах санітарної охорони та інших охоронних

1391081014761267.html
1391211662080865.html
1391273890450684.html
1391388467615819.html
1391457333408153.html